Информация для плодоовощного бизнеса СНГ
Стенограмма доклада С. Н. Рыжука на заседании Верховной Рады 9 июля 2002 г.
(расшифровка парламентского корреспондента "АПК-Информ" Чопенко В. Г.)
ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ШОСТЕ
Сесійний зал Верховної Ради України
9 липня 2002 року, 10.00 година
Веде засідання Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В. М.
ГОЛОВА:
Шановні колеги, переходимо до наступного питання Дня уряду - це інформація Кабінету Міністрів України про стан підготовки до збирання врожаю 2002 року. Буде доповідати і відповідати на запитання міністр аграрної політики Сергій Миколайович Рижук. Сергій Миколайович, будь ласка.
РИЖУК С. М.:
Шановний Володимире Михайловичу! Шановні народні депутати! Підготовку до жнив Кабінет Міністрів розпочав завчасно. Це питання було розглянуто на виїзному засіданні Кабінету Міністрів ще в лютому місяці поточного року. За цей період було здійснено ряд послідовних організаційно-господарських, фінансово-економічних і інших заходів. Вони дозволили сформувати надійну основу для отримання доброго і, можна сказати, якісного за обсягами і якістю врожаю зернових і інших сільгоспкультур.
Зерновий клин засіяно на площі 13 мільйонів 900 тисяч, що навіть на 200 тисяч більше, ніж це було в минулому році. Значно більше, ніж торік, підживлено озимих, своєчасно проведено весь комплекс сільгоспробіт, і за висновками вчених саме завдяки підвищенню рівня технологій виробництва зерновий клин України витримав занадто складні погоднокліматичні умови, які не спостерігалися в ряді регіонів впродовж останніх 50-ти років.
Проте, в ряді регіонів посуха призвела до часткової втрати врожаю зернових особливо в південних регіонах від 25 до 35 відсотків площ, а в Автономній Республіці Крим - до 50 відсотків площ.
Кабінет Міністрів оперативно відреагував на цю ситуацію Прийнято рішення виділити із резерву Кабінету Міністрів Автономній Республіці Крим 30 мільйонів гривень. Це немалі кошти, погодьтеся, якщо враховувати обмеженість резервного фонду. Готуються також аналогічні рішення і по ряду інших областей.
В цілому ж по Україні за даними областей очікується виробництво зерна на рівні прогнозованих обсягів - 33-35 мільйонів тонн, як це і передбачено Програмою уряду "Зерно-2002". Жнива, які вже розпочалися у більшості регіонів підтверджують наші прогнози. Більше половини хлібів вже скошено у Криму, в Одеській, Миколаївській областях, наближаються до цих обсягів господарства Херсонської області.
В цілому по Україні вже скошено і обмолочено 2,5 мільйони гектарів зернових (це 20 відсотків площ), намолочено 5 мільйонів тонн зерна при урожайності 24 центнера з гектара. Перейшли за мільйонний рубіж намолоту зерна сільгоспвиробники Одеської, Миколаївської областей.
Загалом, шановні народні депутати, очікувані обсяги виробництва зерна дозволяють повністю задовольнити внутрішні потреби держави та експортувати його, враховуючи минулорічні перехідні запаси, які вже ми вважаємо... на щастя маємо, не менше 6-7 мільйонів тонн. Проте, найскладнішою проблемою, якою ми займаємося в період збиральних робіт є рівень технічного забезпечення, вірніше низький рівень технічного забезпечення. Ми постійно займаємося цією проблемою і, по суті, це єдине питання на сьогодні, яке в разі неналежної організаторської роботи може призвести до немалих втрат врожаю. Технічні можливості дозволяють зібрати зернові культури в оптимальний термін лише на половині площ, а решті вони можуть значно збільшитися, тому що нагрузка на комбайн сягає 250 гектарів в окремих регіонах.
На підготовку матеріально-технічної бази збирання зернових урядом мобілізовано всі наявні ресурси, на сьогодні підготовлено до жнив більше 50 тисяч комбайнів та 90 відсотків включилися в роботу вже по ходу жнив 40 тисяч.
Кабінет Міністрів ще також додатково передбачає виділити на ремонт і запчастин тільки для комбайнів 30 мільйонів гривень також із резервного фонду Кабінету Міністрів.
Крім того, у нас в жнивах беруть участь 7 тисяч 300 зернових комбайнів фермерських господарств і комбайнів, що знаходяться в особистій власності, і ще 5 тисяч 300 комбайнів, що належать обслуговуючим агротехнічним організаціям.
Знизити напругу в період збиральних робіт дозволяють збиральні загони машинотехнологічних станцій. Ми їх уже створили понад тисячу. З них також у наявності близько 6 тисяч зарубіжних комбайнів. Роботу організовано з півдня України з поступовим переміщенням до північних районів. Крім того, укладені договори на залучення 5 тисяч 700 комбайнів сільгоспвиробників у південні регіони з північних і навпаки по ходу, по мірі наближення жнив з півдня на захід і на північ.
Слід відмітити, що, починаючи з цього року, з'явилася реальна можливість поповнити комбайновий парк за рахунок часткової компенсації вартості складної техніки з Держбюджету. Вже розпочата ця справа і 43 комбайна закуплено, і на 30 відсотків держава здешевила товаровиробнику ці комбайни.
Таким чином комплексний підхід, на наш погляд, дозволить значно послабити напругу з використанням зернозбиральної техніки і зібрати зернові в основному в оптимальні строки.
Хочу доповісти вам, шановні народні депутати, що в наших ремонтних майстернях системи АПК відремонтовано 22 з половиною тисячі комбайнів. Ми переспеціалізували 53 підприємства на ремонт і відновлення запчастин тільки для комбайнів. Створили спеціальних підприємств 968 одиниць і відновили роботу 13 тисяч ремонтних майстерень, що дозволяє, коли не відповідає у нас ринок і насичен новими комбайнами, все-таки зібрати в основному в оптимальні терміни зернові культури.
Наші розрахунки наступні. Торік в середньому за день ми збирали 550 тисяч. Сьогодні включилася половина регіонів, збираємо за день 380 тисяч. Зараз при включенні буде десь в середньому 660, а в часи пік - 800, до 1 мільйона гектарів в день. Тобто при таких обставинах в середньому область за 18-21 день збере врожай зернових і це більш-менш, як-то кажуть, можна спокійно оцінювати ситуацію.
Стосовно проблеми на ринку нафтопродуктів. Технологічна потреба для збирання зернових складає у нас 620 тисяч, на місяць липень - 302 тисячі, є в наявності 180 тисяч. Протягом травня і першої половини червня відбулося суттєве зростання цін на дизпаливо - це 38 відсотків, бензин - на 50 відсотків.
В третьому кварталі на нафтопереробних заводах буде перероблено більше на 500 тисяч тонн власної нафти, що дозволить здешевити і позитивно вплине на цінову ситуацію. Слід зазначити, що за останні два тижні і на світовому ринку і також на ринку в Україні роздрібні ціни на дизпаливо в більшості регіонів припинили зростання, а в окремих областях зменшилися на 2, 3, 5 відсотків. Нами розробляються за підтримки Аграрного комітету Верховної Ради питання щодо створення у 2003 році спеціального стабілізаційного фонду забезпечення аграрного сектора нафтопродуктами, ми будемо вносити пропозиції, щоби на фінансування фонду використовувати до 10 відсотків коштів, які надходять від акцизів на дизельне паливо і бензин.
Шановні народні депутати! Зусилля уряду і органів місцевої влади зосереджені також на формуванні прозорого, стабільного ринку зерна відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 2001 року. Це питання нас особливо турбує, тому що все-таки неупереджена людина бачить, що стабілізація і нарощення виробництва в аграрному секторі є, в тому числі зернових, але нерозвинутість ринку дуже шкодить і впливає негативно на цінову ситуацію.
Стабілізації ринку зерна будуть також сприяти заходи, передбачені постановою Кабінету Міністрів щодо заставних цін. Для фінансового забезпечення заставних закупівель зерна ми пропонуємо включити до переліку бюджетних програм в Державному бюджеті на наступний рік нову статтю, що стосується фінансування заставних закупівель зерна. Це дасть можливість тимчасово виручати з ринку на час пік не менше 1,5-2 мільйона тонн пшениці третього класу.
Ми готуємося також до створення Агентства з регулювання аграрного ринку як передбачено постановою Кабінету Міністрів про комплексну програму розвитку внутрішнього ринку. Агентство забезпечуватиме регулювання попиту і пропонування на основі узгодження обсягів виробництва і реалізації стратегічно важливих видів продукції через реалізацію державних цільових програм.
За оцінками аналітиків, товаровиробник від непрофесійної маркетингової стратегії на ринку втрачає до 30 відсотків своїх доходів. Це, звичайно, ненормальне явище. І тому Уряд здійснює реальні кроки і в цьому напрямку.
Серед основних заходів для реалізації напрямків маркетингової стратегії і щодо аграрних ринків є подальший розвиток фізичної інфраструктури ринку.
На сьогодні в кожному регіоні створено і функціонують біржі, агроторгові доми, обслуговуючі кооперативи, в тому числі заготівельні, збутові, оптові, продовольчі, і особливо нас це турбує, щоб вони створювались на рівні району і створювались самими товаровиробниками, щоб була менша кількість посередників на шляху проходження зерна до споживача.
Сьогодні Міністерство намагається послідовно працювати над створенням в системі моніторингу та прогнозування кон'юнктури аграрного ринку. Ми намагаємося забезпечити максимальну інформованість всіх суб'єктів ринку і підвищити прибутковість виробників за рахунок виявлення додаткових ринків збуту.
Заходи Уряду по збалансуванню внутрішнього ринку передбачають режим максимального сприяння і стимулювання експорту зерна.
В минулому році Україна увійшла в першу шістку країн світу - експортерів зерна. За даними Держмитслужби, за минулий рік експорт зерна склав 8 мільйонів 600 тисяч тон. А всього для подальшого експорту зерна зареєстровано експортних біржових угод на 11 мільйонів тон.
Принциповим залишається і питання створення конкурентного середовища для іноземних зернотрейдерів шляхом підтримки створення потужних вітчизняних експортних компаній. Про це наголошував і нас критикував Президент України на Всеукраїнській нараді з питань пореформеного розвитку села.
Впевнені, і ми дуже вдячні народним депутатам, що багато оцих невирішених питань, які і поза короткою інформацією ми намагаємося вам довести, зніме прийнятий Верховною Радою Закон України "Про зерно та ринок зерна".
Надзвичайно важливою умовою ефективного формування ринку сільгосппродукції є фінансово-кредитне забезпечення.
Ситуація з залученням короткострокових кредитів за останні роки поліпшилася. У 2001 році було залучено селом більше 5 млрд.грн. кредитів. З них 3 млрд.грн. -пільгових.
Вирішення питання здешевлення вартості кредитів для АПК дозволило отримати їх в 14 разів більше, ніж це було в 1999 році.
В поточному році за станом на перше липня в аграрний сектор залучено вже 2,5 мільярди гривень, в тому числі мільярд 700 мільйонів пільгових.
Важливим недоліком є вжиття заходів щодо зниження процентних ставок комерційними банками, рівень яких майже в три рази перевищує рівень рефінансування національного банку. Цю проблему, на наш погляд, слід вирішувати більш узгоджено усіма гілками влади і Національному банку. Необхідно усунути ті фактори, які провокують високі процентні ставки.
Наступне питання - запровадження обов'язкового страхування сільгосппродукції. Це повинно стати одним із шляхів мінімізації ризиків сільгоспвиробництва. Сьогодні уряд пропонує ввести обов'язкове страхування сільгосппродукції. Я нагадаю, що у нас 40 відсотків аграрної території України належить до нестійкого землеробства - це визначення науки, і 20 відсотків - це зона ризикованого землеробства. Отже, потрібно і на ці заходи передбачати в Державному бюджеті компенсаційні страхові платежі і тому, що запровадження обов'язкового страхування може стати важким тягарем для багатьох товаровиробників, які тільки стали на шлях розвитку. Тому що, для прикладу скажу: якщо застрахувати наш весь врожай зернових обсягом 30 мільйонів тонн, то це потрібно щонайменше 700 мільйонів гривень. Так що тут треба проявити обережність, але цю справу вже потрібно згідно відповідного Закону України робити.
Шановні народні депутати, Україна заявила про себе як потужний учасник світового зернового ринку. І перед Кабінетом Міністрів стоїть завдання закріпити ці позиції, забезпечити стале виробництво зерна і в наступному році.
Кабінет Міністрів готується до чергового кроку в програмі виконання зерна - 2004 року з наступним збільшенням кількості і якості. Міністерство працює тут в декількох напрямках, і стосовно зміни структури посівних площ, з розширенням використання інтенсивних технологій, забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, пошуку ринку збуту і, звичайно, виконання прийнятого Закону про зерно.
Завершуючи інформацію, хочу з усією відповідальністю, шановні народні депутати, запевнити вас, що жнива у нашій країні пройдуть спокійно, і вони йдуть у спокійному організаційно-виробничому руслі, без авралів, без метушні, хліба буде і є, і буде до хліба достатньо, навіть із добрим запасом, про що ми декілька років тому лише мріяли. Тому що перехідні запаси в нас є ще 6 мільйонів.
Про це ми говоримо і заявляємо не задля самозаспокоєння, не задля рапортів, а задля подальшої мобілізації зусиль у напрямку динамічного розвитку сільського господарства. Дякую вас за увагу.
ГОЛОВА:
Сергій Миколайович, будь ласка, на письмове запитання до уряду дайте відповідь.
РИЖУК С. М.:
Перше питання від Комітету екологічної політики, природокористування та з питань наслідків ліквідації Чорнобильської катастрофи.
"Як вирішуватиметься проблема забезпечення засобами захисту рослин? Що робиться для впровадження біологічних засобів захисту рослин?"
Для збереження врожаю нам потрібно 19,5 тисяч тонн пестицидів. Ще років 5 тому потрібно було 120 тисяч тонн. Але справа в тому, що сьогодні новітні пестициди, які менш шкідливі і норма використання на 1 гектар складає в основному 40 грамів. Ми сьогодні маємо і працюємо з 20-ма іноземними фірмами, і працюють на ринку пестицидів 150 вітчизняних агроструктур. Підприємствами вітчизняної промисловості вироблено 2 600 тисяч тонн пестицидів. Це, звичайно, лише менше 10 відсотків потреби. Але сьогодні потрібно досить добре міркувати і разом нам приймати рішення: чи варто будувати нові підприємства по виробництву оцих ядохімікатів.
На сьогодні ринок пестицидів насичений практично в повному обсязі. Ми маємо 22 тисячі тонн, з яких товаровиробники викупили за власні гроші 11 тисяч 600 тонн, 60 відсотків до річної потреби.
І хочу, дякуючи за таке запитання, сказати, що сьогодні більш правильне і технологічно комплексне застосування пестицидів саме і дозволило поборотися із тією ситуацією, коли земля порепалася від посухи, а зернові і інші культури стоять і витримали таку посуху.
Міністерство працює над проблемою державної реєстрації біологічних засобів і розширення асортименту їх виробництва. У нас відповідно виданий спеціальний наказ. Ми маємо там систему заходів і працюємо з лабораторіями, які сьогодні на розгляді, на реєстрацію є 13 найменувань біозасобів. Загалом це питання досить актуальне, і Міністерство, Кабінет Міністрів над ним повсякденно працюють.
Друге питання цього ж Комітету.
“Які конкретні заходи уряд планує здійснити щодо припинення спалювання стерні у цьому році?”
Звичайно, це таке ганебне явище. Ми відверто, самокритично скажемо, що раніше якось так не давали цьому належної оцінки ні з точку зору організаційних, і адміністративних заходів. Але сьогодні ми провели велику організаторську і, так би мовити, виховну роботу, ми провели декілька селекторних нарад, де запросили всіх керівників, 60 з лишком тисяч чоловік, і домовилися, що не будемо припускатися до такого примітивного знищення залишків соломи. Крім того, Міністерством підтримано проект Закону про внесення змін до статті 77 Кодексу "Про адміністративні порушення щодо підвищення відповідальності фізичних і посадових осіб за випалювання стерні", який запропонував народний депутат Анатолій Толстоухов. Це передбачає міри суворого покарання у вигляді різного роду і обсягів штрафів.
Наступне питання голови спеціальної комісії, Контрольної комісії з питань приватизації Валентини Петрівни Семенюк.
“Яка кількість підприємств агропромислового комплексу діє нині в Україні, і скільки таких підприємств збанкротувало після їх приватизації та перепрофільовані, в тому числі цукрових заводів, елеваторів, хлібокомбінатів, хлібозаводів і так далі?”.
На виконання Указу Президента від 3 грудня 1999 року №1529 реформовано 11 тисяч 200 сільгосппідприємств. На їх базі створено 15 тисяч 400 агроформувань ринкового типу, в тому числі селянських, фермерських господарств 10 відсотків, господарських товариств 23 відсотки, 49 сільгоспвиробничих кооперативів, 13 відсотків обслуговуючих кооперативів і інші. Загальна кількість на сьогодні зареєстрованих сільгоппідприємств становить 18 тисяч 400. Крім того, на даний час працює 42 тисячі фермерських господарств.
І згідно оперативних даних Держкомзему ведуть господарство приватні господарства без створення юридичної особи, як це передбачено Указом Президента від 3 грудня 1999 року 432 тисячі власників земельних часток паїв. Кількість недержавних сільгосппідприємств, які підлягали реформуванню і не мають права наступників, у нас залишається 1200.
Я нагадаю, що у нас до 01.01 був запроваджений мораторій на банкрутство сільгосппідприємств. Але на даний час згідно з оперативною інформацію Агентства з питань банкрутства всього 292 справи порушено про банкрутство сільгосппідприємств і з них визнано банкрутами 161 підприємство.
Наступне питання.
“Чи достатньо наявної кількості нині переробних підприємств для зберігання і переробки сільськогосподарської продукції? І які дії уряду щодо забезпечення діяльності цих підприємств та щодо недопущення їх банкрутства та перепрофілювання?”.
Шановні народні депутати! Виробництвом харчової продукції в Україні займається близько 22 тисяч підприємств, виробництв і цехів. До складу Держпроду входять 2 тисячі підприємств, ця система є великим складним комплексом, до якого входять промислові підприємства, що виробляють понад 3 тисячі найменувань продукції; господарства по вирощуванню насіння цукрових буряків, виноградарські, садівничі, ефіроолійні, науково-дослідні, проектні, проектно-конструкторські інститути, будівельні організації, торговельна мережа і так далі. На даний час із них, цих 22 тисяч, приватизовано 98 відсотків підприємств.
В роботі підприємств, що приватизувались, є як і здобутки, і, звичайно, негативні результати. І особливо турбує, справді, ми погоджуємося, стан роботи у цукровій промисловості. Серед цукрових заводів, які не працювали виробничий сезон минулого року, 18 таких визнано банкрутами і призначено арбітражного керуючого, розпорядника майна. Це по декілька господарств у Вінницькій, Сумській, Харківській і Черкаській областях.
Наявні потужності підприємств харчової і переробної промисловості дозволяють переробляти і зберігати сільгоспсировину значно в більших обсягах, ніж наявні сировинні ресурси. Потужності із цих 22 тисяч в середньому використовуються не більше, ніж на 50 відсотків. Останнім часом урядом вживаються заходи щодо зміцнення сировинної бази підприємств харчової і переробної промисловості. Це, зокрема, дозволило у 1999 році і у наступних роках виробити харчових продуктів на 7,8 відсотка більше, у 2000 році - на 26,1 відсотка більше, ніж у 1999-ому, а за 2001 рік у порівнянні уже з 2000 роком ще на 18,2 відсотка. В цьому році теж більше, ніж на 10 відсотків за півроку ще збільшили потужності і виробництво, обсяги реалізованої продукції наші харчові підприємства, харчова галузь.
Звичайно, ми практично щоденно займаємося перетворенням українського цукрового ринку на цивілізований. Прийнято низку законів, підзаконних актів щодо мінімальних цін, розподілу квот на виробництво, експортно-імпортних операцій з цукру, цукровою сировиною.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів вилучено цукор із режиму вільної торгівлі з Республікою Білорусь, найближчим часом після ратифікації відповідного документу цукор буде вилучено з угоди, і вилучено вже з угоди між Україною і Росією. Таким чином, державою здійснюються заходи щодо налаштування і тут ринку цукру, і ефективної роботи наших цукрових заводів.
Наступне п'яте запитання керівника депутатської фракції Комуністичної партії України Петра Миколайовича Симоненка.
"Як вирішуються проблеми формування ринку зерна? Що робиться для його стабілізації?".
Я в своїй інформації навіть детально намагався подати що на сьогодні зроблено і треба зробити по формуванню ринку зерна. Але завдячуючи запитанню, хочу ще додати, що ми сьогодні і вчора в Рівненській області збирали відповідну нараду на рівні Кабінету Міністрів, опрацьовуємо, щоб запрацювала постанова Кабінету Міністрів стосовно заставних цін і фінансового забезпечення заставних закупівель зерна. Постановою 590 прийнято рішення щоби виділити 100 мільйонів бюджетних коштів на 100-відсоткове здешевлення процентних ставок кредитів агентам, державним агентам, які згодні і будуть займатися заставними закупівлями зерна. Це дасть змогу нам долучити додатково більше 1 мільярда кредитних ресурсів і в період піку витягнути, так би мовити, тимчасово із ринку 2,5-3 мільйони тонн зерна. Сьогодні вже розпочало закупівлі зерна і наша компанія ДАК "Хліб України" і інші і на сьогодні з нового урожаю вже закуплено близько 300 тисяч тонн зерна. З них 27 тисяч тонн закупив ДАК "Хліб України". Ціна, як-то кажуть, слава Богу, дещо вища ніж була торік на цю дату пшениці 3 класу 470 і 500 гривень за тонну. Ми здійснюємо і інші серію таких організаційно-технічних заходів з тим, щоби вміло розпорядитися нашим врожаєм. Тому що тільки для натуральної оплати на паї земельні майнові, на оплату праці, ось, на виконання договірних відносин із власниками паїв потрібно було б видати натурою в межах 10 мільйонів тонн хліба. І, розумієте, одночасно випустити на такий поки що не надто цивілізований ринок 10 мільйонів тонн хліба, то тут, мабуть, не варто зразу це віддавати у вигляді погашенні боргів по заробітній платі, хоча за минулий рік 1 мільярд боргів сільське господарство погасило. Але потрібно поступово переходити на грошові відносини. Це таке питання, що його, так би мовити, з трибуни не вирішиш, і великими нарадами не зробиш. Ми ведемо сьогодні відповідну роботу з товаровиробниками, з власниками паїв на місцях таким чином, щоби нам в цьому році все-таки зламати тут негативну тенденцію, коли значно багато зерна і впродовж буквально двох місяців випускається на ринок і потім не має оптових партій, воно йде на базар відрами і ціна значно від цього падає.
Також опрацьовується проект Постанови Кабінету Міністрів про основні напрямки розвитку біржового аграрного ринку. Прийняття зазначеного проекту сприятиме прискоренню формування необхідної інфраструктури для надійного ресурсного забезпечення виробництва і реалізації продукції.
Наступне питання також Петра Миколайовича Симоненка.
“Які заходи вживаються урядом для припинення безпідставного підвищення цін на електроенергію і паливно-мастильні матеріали і чому досі ціни на них не повернуті до рівня тих, які були до 1 квітня 2002 року?”.
Щодо тарифів на електроенергію. Відповідно до норм чинного законодавства питання визначення тарифної політики вирішується Національною комісією регулювання електроенергетики України. Роздрібні тарифи на електроенергію формуються електропостачальними компаніями як сума оптової ринкової ціни з урахуванням втрат в межах тарифів не передачу і постачання.
Оптова ринкова ціна не електроенергію змінюється щомісячно, оскільки залежить від питомої ваги обсягів виробництва електроенергії різних генераторів, тобто генеруючих компаній. Всі ці типи генераторів використовують різні види паливно-мастильних енергетичних ресурсів, і тому вартість виробленої ними енергії, на жаль, дуже різниться.
Для недопущення різкого підвищення тарифів на електроенергію для сільгоспспоживачів комісія своєю постановою від 28 травня №533 встановила з 1 червня граничні рівні роздрібних тарифів для сільгоспвиробників у розмірі 22,11 копійок за кіловат-годину.
Що стосується підвищення цін на нафтопродукти, насамперед треба сказати, що нафтопродукти на ринку України є і були в достатній кількості. З початку поточного року порівняно з аналогічним періодом минулого року на нафтопереробних заводах України обсяги переробки нафти і нафтопродуктів збільшились у 1,6 рази. Ресурсне наповнення ринку відбувалось, в основному, за рахунок моторних палив власного виробництва. Проте вітчизняні нафтопереробні заводи майже на 75 відсотків використовують нафту іноземного виробництва. Тому ціни на вироблені нафтопродукти значним чином залежать від світових цін на нафту. Значні коливання цін на нафту на світовому ринку відбуваються на протязі останніх років і, на жаль, у липні-вересні.
З початку травня ціни на пальне зросли через наступні чинники. Перше, підвищення вартості російської нафти. За квітень-травень ціни на російську нафту зросли на 50 відсотків, що обумовило зростання цін на нафтопродукти не тільки в Російській Федерації, але і в країнах, які переробляють російську нафту і експортують частину нафтопродуктів в Україну.
Друге, збільшення Росією експортного мита на нафту з 9 доларів і 20 центів до 20,4 долара за тонну.
Третє. Зняття Росією обмеження квот на експорт нафти у країни далекого зарубіжжя. І те, що у нас небажано - збільшення експорту пального з України.
Для опрацювання заходів стосовно забезпечення умов стабільного функціонування ринку нафти за дорученням Кабінету Міністрів і Мінекономіки були проведені засідання за участю керівників всіх нафтопереробних підприємств і було прийнято рішення вжити заходів щодо збільшення обсягів виробництва на 500 тисяч тонн, таким чином стабілізувати і йти на зменшення ціни.
ГОЛОВА:
А зараз давайте перейдемо до запитань безпосередньо від народних депутатів. Тим більше, що 23 народних депутата виявили бажання поставити питання.
Народний депутат Ткаченко Олександр Миколайович.
ТКАЧЕНКО О. М.:
Сергій Миколайович, шановні друзі!
У мене таке питання. Як треба не любити Україну, щоб розвалити аграрний сектор держави і весь час по телебаченню, на сторінках газет, і ви тут, в цьому залі сьогодні говорите і хвалитесь за експорт зерна.
Ви вдумайтесь. До 1991 року середня зарплата була 150-170 карбованців. Людина могла закупити, наприклад, до тисячі хлібин, еквівалент. Сьогодні середня зарплата дозволяє 60-70 хлібин кілограмових купити. І ми хвастаємося, що продаємо за кордон!
Я розумію вас, Сергію Миколайовичу, ви новий міністр, 3 місяці працюєте, ви вже дев'ятий міністр за 10 років. Але мені не зрозуміло, хто вложив вам і вашим колегам, щоб хвастатися експортом хліба, коли власний народ не може наїстися хліба?
І друге питання. Яка собівартість сьогодні хліба і який ціновий механізм, коли урожайність в цьому році зменшена буде мінімум на 25 - 30 відсотків валового зерна і урожайність відповідно з гектара, ціна на хліб сьогодні менша 400 гривень?
І третє питання до цього ж відноситься. Вартість пального збільшилась на 40 відсотків. Ми сьогодні перестаємо мати можливість хліб вирощувати при такому підході. Тому я просив би: дайте відповідь, будь ласка, чому? Тому що, коли сьогодні ставилося питання про імпічмент Президенту, закон, то зал проголосував 161 голос. Як же можна управляти державою, і в той же час цей парламент, який повинен наводити порядок у державі, голосує проти? Будь ласка.
РИЖУК С. М.:
Шановний Олександре Миколайовичу, ми з вами можемо пригадати ті часи, 4-5 років тому, коли багато народних депутатів, виступаючи з цієї трибуни, справедливо дорікали Кабінету Міністрів, що Україна, житниця, ще за часів царизму продавала мільйони пудів по всьому світу зерна, а ми не могли, так би мовити, достатньо себе прогодувати.
Сьогодні ситуація наступна. Кожна країна світу, яка має хоч трохи більше хліба, щоб себе прогодувати, намагається продати зерно. І ми ведемо пошук ринків збуту і будемо їх вести. Тому що сьогодні це диктує декілька ситуацій. По-перше, 40 відсотків господарств, хоч завели вже певну кількість худоби, але фермерські і інші не мають. Нам завжди не вистачало комбікормів для тваринництва. Сьогодні є стільки кормів, щоб у повній мірі прогодувати тваринництво. Баланс такий: 4 мільйони на насіння, 7 мільйонів на власне споживання на хліб, на борошно, на крупу і так далі, 10 мільйонів на тваринництво і на виробництво комбікормів, у півтора рази ми збільшили виробництво і роботу у комбікормовій промисловості. Останнє необхідно і обов'язково експортувати. Тому що ми навіть і хвилюємося, коли зараз Європа підняла ставки ввізного мита, щоб тут не збити якраз і цього темпу. Не треба боятися експорту зерна, тим більше тоді, коли це зерно є і в достатній кількості. Звичайно, до нас приїжджає сьогодні багато імпортерів, і вони ставлять питання, ми купимо у вас іще 5 і 10 мільйонів, але щоб це було таке зерно, яке воно сьогодні є, щоб більше не вносили мінеральних добрив, щоб не вносили більше пестицидів, щоб це було біологічно чисте виробництво. І ми теж над цим обов'язково думаємо.
Тобто це стосується експортного потенціалу.
Тепер стосовно собівартості хліба. Зернове виробництво в Україні є рентабельним. Перші біржові торги, і з них 300 тисяч тон, що продано, склала ціна 470 гривень. Собівартість 250-270. Тобто у нас 50-70 у залежності від урожайності собівартість і ефективність зерна відповідає для розширеного відтворення, розширеного виробництва. Дякую.
ГОЛОВА:
Будь ласка, народний депутат Кирильчук.
КИРИЛЬЧУК Є. І.:
Я хочу сказати, що той, хто сьогодні буде дуже критикувати Рижука Сергія Миколайовича, то, мабуть, буде несправедливим. Обідно, що сьогодні Міністерство сільського господарства практично звітується, а не Кабінет Міністрів. Я знаю, що вам дуже важко пробитися по любому питанню до самого Кабінету Міністрів. І, видно, адміністрація Президента також має до вас, будемо казати, відношення в останню чергу.
Чому? Я можу навести десятки прикладів і фактів. От, зокрема, один. 255 мільйонів закладено в Державному бюджеті на здешевлення сільськогосподарської техніки. Ви нічого не сказали про це. Скільки і яким механізмом це все запроваджено, і яка сума грошей цих використана? Якщо можна поверніться, бо мені, як волинянину, обідно дивитися, що ми - держава парадоксів, що ми маємо чотири своїх чудових комбайни. З Заходу везуть німецькі поламані старенькі, везуть "Бізони" польські, з Сходу везуть російські комбайни. Чому ж на наші комбайни гроші заложені, а вони не випускаються? Сто комбайнів в рік - це позор.
І друге питання. Вийшла постанова Кабінету Міністрів по сплаті електроенергії. І якщо за цей місяць селяни там використали якусь долю електроенергії, то вони повинні наперед заплатити вже за електроенергію, якщо не заплатять, то в пятидесятикратному розмірі платять штраф. Сьогодні на тракторні бригаді повідключалося все, навіть токарні станки. Як ви бачите вихід із цих двох ситуацій?
РИЖУК С. М.:
Дякую вам, шановний народний депутате Кирильчук.
Дійсно, в бюджеті передбачено 275 мільйонів. З них 255 - із спеціального фонду на виробництво сільськогосподарської техніки.
З основної статті 20 мільйонів сьогодні виділено вже 7,5 мільйонів і вони дозволили залучити 45 мільйонів уже інших позабюджетних коштів для закупівлі цієї техніки.
Ми спеціально розділили цей фонд на 2 частини, яка буде йти - одна частина - 250 мільйонів безпосередньо на заводи, і та частина, яка буде здешевлюватися товаровиробникам, які купують техніку. Ми хочемо сказати, що така пробна, я б сказав, тому що 20 мільйонів - це досить небагато, вона виправдала себе, тому що сьогодні із структури аграрного бізнесу вони вишукують кошти з тим, щоб купити.
Інша справа, що справді не працюють оці 255 мільйонів. Чому? Тому що їх наповнення передбачене із повернення самими ж товаровиробниками кредитів уже за виділену раніше техніку. Це більше 3 мільярдів гривень. Повернення цього практично немає з різних причин. Ви знаєте, що немає достатньо вільних коштів, щоб повернути. Таким чином, немає відповідного наповнення цієї статті, а значить вона погано працює. За нашим переконанням, Міністерство аграрної політики потрібно докорінно змінити принциповий підхід. Потрібно справді відновити потужності сільгоспмашинобудування і передбачати інші кошти, а не ті, що повинні віддати селяни.
По електроенергії ми сподіваємося, що завтра після 14 години Кабінет Міністрів це питання буде розглядати і ми знайдемо позитивне рішення. Спасибі.
ГОЛОВА:
Народний депутат Калінчук, фракція "Аграрники України".
КАЛІНЧУК В. А.:
Дякую.
Шановний Сергію Миколайовичу, у мене два таких запитання. Ну, перше. Одещина вже зібрала 55 відсотків зернових, намолотила більше 1 мільйона 300 тисяч тонн хліба. Але в цьому році склались такі умови, що майже розриву немає між регіонами, то за який термін ми все-таки зберемо врожай зернових і не допустимо втрат? Це перше питання.
І друге. Що робиться Міністерством аграрної політики по вдосконаленню структури посівних площ, які б відповідали неодночасному визріванню хлібів, з однієї сторони, а з другої сторони, адаптуванню цієї структури посівних площ до ринкових відносин? Дякую.
РИЖУК С. М.:
Дякую вам за запитання.
За розрахунками і так виходить зараз у нас на практиці, що в середньому кожна область від початку до завершення жнив може реально з цими ж комбайнами завершити жнива при нормальних погодних умовах за 18- 21 день. Але це в середньому, тому що є у нас, звичайно, господарства, які мають зернові, а не мають практично комбайнів, і розтягується не тільки на три тижні, а на півтора місяця і, звичайно, від цього йдуть колосальні втрати. На жаль, у нас є сьогодні строкатість у цих показниках, що одні господарства, їх більше 30 відсотків, можуть і за 5-7 днів провести свої жнива, особливо це на півдні, коли одночасно достигає, а на Поліссі дуже небезпечно втягнутися у серпневі роси і таким чином розтягувати. Через що ми і допомогли регіонам укласти угоди відповідні, щоби допомогти центральним і поліським регіонам, де сьогодні вищий врожай, вирішувати це питання.
Стосовно структури посівних площ. Дякую, це дуже цікаве для нас питання, тому що Міністерство аграрної політики сьогодні займається диверсифікацією виробництва, зміною структури посівних площ, оскільки, Олександр Миколайович тут правий, що однією пшеницею торгувати, це кінець-кінцем, невигідно. Ми вирішили і створюємо державний насіннєвий фонд, щоб відновити посіви гороху. Тому що в 5 разів менше, відновити посіви на Поліссі люпину, бобів. Ми в чотири рази збільшили вже виробництво сої і площі, і особливо такої олійної культури, як ріпак. Ми довели її вже до 277 га і щонайменше за найближчі 2-3 роки довести площі посівів до 1 млн. га.
Така зміна структури посівної площі, вона і науково обгрунтована, і найбільш буде адаптована до умов ринку і, відповідно, до нормальних цін, і ефективного виробництва. Дякую.
ГОЛОВА:
Народний депутат Бульба, фракція Соціалістичної партії України.
БУЛЬБА С. С.:
Пане міністр, от Ви сказали, що територія України значною мірою належить до зони ризикованого землеробства. Це справді так і не лише на півдні.
Чи не вважаєте Ви, що цьогорічна загибель на півдні значної частини зернових, зернового клину, є наслідком по суті знищення найпотужнішої в Європі зрошувальної системи?
І друге запитання. Чи взагалі можливе відродження на такому рівні зрошувального землеробства на Україні за умов приватної власності на землю? Дякую.
РИЖУК С. М.:
Дякую вам.
Цілком правильне питання, що сьогодні зрошувальна система України працює не вище 20 відсотків своєї потужності і можливостей. Центральна зрошувальна система, вона не зруйнована. Справа в тому, що сьогодні складно зібрати воду із каналу і подати її на поля, тому що розірвали технологічний цикл, коли держава платить за подачу води в канал, а з поля уже має це робити сам товаровиробник.
Ми доповідали це прем'єр-міністрові, була проведена на його рівні відповідна нарада. Сьогодні готуємо питання на засідання Кабінету Міністрів з тим, щоб нам, перше, відновити цю цілісну схему фінансування і використання і, звичайно, винайти ресурси для меліорації водної і інших меліорацій. Я хочу сказати, що ми розробили проект Закону про охорону і піднесення родючості грунтів, і на основі цього Закону запровадити статтю, виходячи з того, що національне надбання єдине - це наша земля, на охорону і піднесення родючості грунтів і з неї на меліорацію хімічну, на водну, на здешевлення мінеральних добрив і так далі, запровадити, то це можна, буквально за один сільськогосподарський рік навести порядок і запустити систему зрошення у повному обсязі.
ГОЛОВА:
Народний депутат Матвієнков, фракція "Єдина Україна".
МАТВІЄНКОВ С. А.:
Уважаемый Сергей Николаевич, у меня к вам два вопроса.
Вопрос первый. На сегодняшний день после распаевания многие предприниматели и коммерческие структуры заключили договора на аренду земли. Первый год работы в таких условиях показал где-то эффективность, где-то неэффективность этих условий. Договора составлены с такой точки зрения, что, как правило, это цикл взаимоотношений заключается на пять лет. Есть такие, допустим, элементы где-то или такие участки, как у нас вот под Мариуполем есть такое село Гурзуф, где на протяжении года бьются над тем, чтобы расторгнуть этот договор и перезаключить по-новому с другим собственником, куда хотели бы прийти владельцы паев, все это, как правило, сводится на нет.
Какова позиция в такой ситуации Министерства вашего и как оно влияет на эти процессы - первый вопрос.
И второй вопрос. Ну, естественно, идет уборочная страда. Бензин, дизтопливо - это, естественно, сейчас самый главный, самый больной вопрос.
Кабинет Министров выпускает постановление, на основании которого для того, чтобы провести цистерну дизтоплива либо бензина по дорогам общего пользования, нужно получить лицензию на перевозку этой цистерны либо страховку так называемую, за которую необходимо уплатить. Связано это якобы с тем, что когда-то произошла какая-то авария на дорогах общего пользования, где были химические вещества, вы знаете, вылиты. Но тем самым, на сегодняшний день руки и ноги, будем говорить так, у людей, которые занимаются сегодня уборкой, связаны буквально этим постановлением. Ваше отношение к этому постановлению? Спасибо.
РИЖУК С. М.:
Дякую. Стосовно оренди землі і договорів, справді, вони регулюються відповідними правовими законотворчими нормативними актами. Міністерство отримує багато сигналів стосовно не належного виконання цих договірних відносин. Ми обов'язково разом із Держкомземом чи ні виїжджаємо на місце, розглядаємо і допомагаємо знайти тут справедливість. Звичайно, частина питань вирішується чисто, як кажуть, по-людськи, ми знаходимо спільно стосунки; частину приходиться передавати до судових органів, тому що Міністерство аграрної політики сьогодні в адміністративному порядку не може якимось чином заставити того недобросовісного працівника, який уклав договір оренди і не виконує або перекручує, чи незадоволений його партнер.
Але хочу сказати, що з кожним періодом у нас таких питань, непорозумінь стає менше і ми сподіваємося, що ці ринкові відносини будуть влаштовуватися і набувати системного позитивного характеру.
Стосовно дизпалива і ліцензії на перевіз, ми цими питаннями, я, на жаль, не займався. Але негативне, звичайно, ставлення. Я, дозвольте розцінювати ваше питання як запит, ми розглянемо і ми вас проінформуємо окремо. Дякую.
ГОЛОВА:
Народний депутат Самофалов, депутатська група "Європейський вибір".
САМОФАЛОВ Г. Г.:
Уважаемый Сергей Николаевич, мне пришлось в течение 3-х лет наблюдать реализацию зерновых, как она происходит в Украине.
И, учитывая то, что вы сказали, что сегодня Украина является шестой державой в мире как экспортер зерна, я хотел бы услышать ответ на вопрос: а что получил бюджет от реализации зерна? Это первое.
Второе. Я знаю, что реализация зерна проводилась, будем говорить так, мягко выражаясь, карманными биржами, когда губернатор говорит: вот это зерно, такое количество отдать какой-то фирме по такой-то цене. В рыночных условиях этого быть не должно, должны быть биржевые торги. Сегодня есть 22 уполномоченных державой биржи, которые имеют право реализовывать это зерно.
Какой будет механизм сейчас в этом году, и в будущему году, в смысле реализации зерна? Спасибо.
РИЖУК С. М.:
Дякую.
Звичайно, ми ведемо роботу, щоб допомогти створити і запустити, так би мовити, роботу наших вітчизняних зернотрейдерів і створити відповідне здорове конкурентне середовище між ними на ринку зерна.
Держава має відповідні невеликі, звичайно, прибутки від того, що вона стимулює експорт зерна. Але особливо - це питання з поверненням ПДВ і інше - не врегульоване. І Кабінет Міністрів якраз розглядав, і завтра ми продовжимо, думаю, завершимо це питання, щоб в значній мірі домогтися повернення зернотрейдерам податку на додану вартість.
Ми сьогодні провели акредитацію всіх товарних бірж. І маємо право як Міністерство згідно чинного законодавства ту біржу, яка в своїй роботі не дотримується відповідних норм, вилучати ліцензію і щоб вона припиняла свою діяльність. Інша справа - що сьогодні у нас далеко на все виходить, щоб долучити товаровиробника і щоб зрозумів товаровиробник, що йому завжди вигідніше продати на біржі зерно, ніж продати посереднику, і, звичайно, по знижених цінах.
Так що ми створили нещодавно Придніпровську товарну біржу, де вже відбуваються торги за ф'ючерсними контрактами. І бачимо, що це питання такої найближчої перспективи ефективно... Таким чином, систему цю потрібно удосконалювати, треба більше тримати на контролі, що ми намагаємося робити.
ГОЛОВА:
Народний депутат Раханський фракція партії промисловців і підприємців і "Трудової України".
РАХАНСЬКИЙ А. В.:
Дякую. Шановний Сергію Миколайовичу, Державним бюджетом на поточний рік передбачено виділення коштів у сумі 147 мільйонів гривень для підтримки та розвитку соціально-побутової та комунальної сфери на селі. Я знаю, що у вашому Міністерстві збереглася така структура, як "Укрсількомгосп", яка повинна займатися разом з сількомгоспами соціальною та комунальною сферами на селі. І це добре.
Скажіть, будь ласка, скільки на ці цілі виділено коштів за перше півріччя поточного року? І які ваші прогнози щодо повного виділення цих коштів за цілий рік? Дякую за відповідь.
РИЖУК С. М.:
Дякую. Звичайно, Міністерство аграрної політики за допомогою Президента держави домоглося, щоб із тих 470 мільйонів гривень, які передбачені у бюджеті на капітальне будівництво, виділити 147 мільйонів для повернення селянам за будівництво соціальної сфери на селі.
На жаль, я мушу констатувати, що практично на ці цілі поки що кошти не надходили. Більше того, Міністерство аграрної політики сьогодні позбавлено можливості безпосередньо контролювати потоки цих коштів, тому що вони йдуть чи мають іти безпосередньо напряму на обласні державні адміністрації. Ми поставили це питання черговий раз на Кабінеті Міністрів. І будемо домагатися, щоб відновити той порядок і ту систему, коли працювала вона, і ми знали по кожному об'єкту сільського господарства України, яка ситуація, скільки не завершено будівництва і як це питання вирішується. Дякую.
ГОЛОВА:
Народний депутат Косів, фракція "Наша Україна".
КОСІВ М. В.:
Я, насамперед, хотів би звернутися до вас, Володимире Михайловичу. У нас у Верховній Раді попередніх скликань склалася така традиція. Коли обговорювали питання День уряду, то ми чергували одне письмове запитання, одне усне. Ви самі побачили, що відповідь підряд тільки на письмові питання не є ефективною. Мені здається, що цю практику треба відновити. Так же само, як при обговоренні інших важливих питань: бюджет, діяльність Кабінету Міністрів. Варто все-таки, щоб виступали не лише представники фракцій і комітетів, а також, щоб виступали рядові депутати.
А тепер до вас, Сергію Миколайовичу. От минулого року, 2001 рік, наше сільськогосподарське виробництво зібрало високий врожай, як на останніх 15 років, майже 40 мільйонів тонн. І разом з тим це обернулося збитками великими для сільськогосподарських виробників. Бо коли в 1999 році ми мали 25 мільйонів тонн і купували зерно по 250 гривень, в 2000 році - це, як ви пам'ятаєте, 890 гривень, то в 2001 воно знову опустилося до 400. Чи така політика ринку зерна і не є основним невирішеним питанням у діяльності цього може найважливішого сектору народного господарства в України? Дякую.
РИЖУК С. М.:
Дякую.
Дійсно, нерозвиненість аграрного ринку і насамперед зернового ринку є головною майже єдиною причиною, яка допускає такі перепади у прибутках селян і у валових зборах зерна.
Ми сподіваємося, що з прийняттям Закону про зерно і ринок зерна, нам вдасться стабілізувати і відрегулювати остаточно зерновий ринок. Тому що, коли немає основних фундаментальних правил і ми змушені Кабінет Міністрів приймати проміжні постанови, які не фінансуються і які, власне, без коштів, то це практично неможливо ефективно управляти і запустити державне регулювання ринком зерна.
Справді, сьогодні ми зрозуміли і це вже немало, коли не головне для нас - високий валовий збір зерна. Сьогодні навіть площі посівної потрібно і від не кількості землі передбачати валові збори зерна, і не тільки зерна. Сьогодні це треба робити від потреб ринку, від можливостей ринку, тому що сьогодні в умовах ринкових, коли більше зерна виробляєш і таким чином консервуєш невеликі оборотні і основні фонди і ресурси селян, то обертається навіть бідою, а не прибутками. Так що це питання для нас найголовніше і ми вдячні, що ви його задали. Ми його обов'язково за цей сезон відрегулюємо. Дякую.
ГОЛОВА:
Дякую, Сергій Миколайович. Шановні колеги!
Від Комітету із співдоповіддю виступатиме голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Іван Федорович Томич. Будь ласка. До 5 хвилин.
ТОМИЧ І. Ф.:
Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Заслуховування Верховною Радою України інформації Кабінету Міністрів України з питань стану підготовки до збирання врожаю, на жаль, стали вже традиційними, оскільки відсутній комплексний, системний підхід до його вирішення.
Напередодні жнив 21 червня цього року, зважаючи на позицію громадських організацій, нашим Комітетом було зроблено з цієї трибуни заяву щодо необхідності термінового вирішення урядом серйозних проблем в агропромисловому комплексі.
Перше. Проблема підняття цін на світлі нафтопродукти стала вже системою в Україні саме напередодні жнив. Для їх придбання сьогодні господарствам необхідно додатково витратити 500 мільйонів гривень, а до кінця року витрати на зазначені цілі складатимуть понад мільярд гривень. До цього слід додати і втрати хліба, пов'язані з затягуванням збирання врожаю за можливого дефіциту у придбанні паливно-мастильних матеріалів.
Друге. Обвальне зниження цін на сільськогосподарську продукцію, ситуація, що склалася на ринку зерна у минулому році, спричинила втрати зерном до 1 мільярда гривень виручки і до півмільярда прибутку. Якщо в 1990 році для придбання однієї тонни дизельного палива сільськогосподарські підприємства продавали півтони пшениці, то у 2002 році вже необхідно продати у 8 разів більше.
Загалом питання ціноутворення, в тому числі міжгалузеве регулювання, спрямоване на забезпечення сільського господарства, ще не стало предметом уваги уряду. Сьогодні без дій державних механізмів формування ринку зерна важко та неможливо формувати ринок сільськогосподарської продукції в цілому. Механізми заставних закупок зерна - один із шляхів вирішення цієї проблеми в країнах з розвинутою ринковою економікою. У Державному бюджеті, проте, на 2002 рік, як і минулі роки, така стаття витрат чомусь не передбачена. Пошук урядом шляхів запуску дії цих механізмів і на сьогодні явно затягується.
Однією з найскладніших проблем у комплексі робіт по збиранню хліба є забезпечення сільськогосподарських підприємств технікою. Машинотракторний парк сільськогосподарських підприємств має стійку тенденцію до старіння та скорочення. Понад 80 відсотків наявних машин технічно зношені і морально застарілі. І в той же час при такій ситуації виконавчі органи практично ще не приступили до реалізації положень Закону України "Про стимулювання розвитку машинобудування для агропромислового комплексу". Так із 20 мільйонів гривень, виділених у державному бюджеті на часткову компенсацію вартості сільгосптехніки, профінансовано Мінфіном лише 24 відсотка, хоч згідно з графіком ці кошти повинні були надійти в червні ще.
Дуже важлива проблема використання меліоративних земель. Цей рік засвідчив, що у зонах ризикованого ведення землеробства не можливо досягти стабільних виробничих показників без належної уваги до використання зрошених угідь. Окрім цього, цьогорічна засуха на півдні України просто штовхає в черговий раз нас до якнайшвидшого запровадження системи страхування ризиків в сільському господарстві.
Безперечно, нинішню складну ситуацію в галузі можна було б значно послабити при умові дотримання вимог такого важливого для галузі закону, як стимулювання розвитку сільського господарства на 2001-2004 роки.
Проте ряд його основних положень не виконуються, зокрема, виділення бюджетних коштів для аграрного сектору в обсязі не менше 5 відсотків видатків бюджету.
Аналізуючи дії уряду в аграрній сфері, насамперед її фінансування, аграрну галузь в першому півріччі цього ж року профінансовано тільки на 77 відсотків до бюджетних призначень. Не можна сказати, виходячи з цього, що це є пріоритетом. На жаль, так склалось, що часто ми, уряд і Верховна Рада, виступаємо в ролі пожежників, вирішуючи в спішному порядку якусь одну проблему без взаємозв'язку з іншими та прогнозуючи їх наслідки.
Сьогодні значні кошти втрачаються товаровиробниками при реалізації своєї продукції через торгівельних посередників. Проте уряд не піднімає питання створення та підтримки державних потужних, кооперативних збутових організацій, які б забезпечили альтернативу комерційним посередникам щодо маркетингових каналів руху сільськогосподарської продукції. А це має бути цільова державна програма. Це реальний крок до шляху ліквідації бідності в українському селі.
Окрім того, зважаючи на експортну орієнтацію нашого сільського господарства, такі кооперативи могли б стати значними гравцями у сфері експорту, у сфері розширення існуючих та завоюванні нових ринків збуту.
Загалом у цій сфері уряду було б бути більш по-здоровому агресивними. Мабуть настав час запроваджувати в наших посольствах посади радників послів з питань сільського господарства.
Часто чуємо про інноваційний шлях розвитку економіки. Але ми не можемо вести серйозної мови про сучасне сільське господарство без серйозних інвестицій. На жаль, обсяги прямих іноземних інвестицій безпосередньо в сільське господарство були і залишаються на сьогодні просто мізерними, без харчової промисловості. 15 мільйонів доларів в 2000 році, і 6 мільйонів - в 2001.
Чимало невирішених проблем у системі кредитування сільського господарства. Так, стаття витрат як фінансова підтримка АПК через механізм здешевлення кредитів профінансовано цього року тільки на 67 відсотків.
Тобто, існує реальна проблема створення комплексної системи фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства, без якої ми не будемо ставити питання підготовки збирання врожаю, а також інших господарських питань.
Шановні народні депутати, шановні члени уряду!
Україна - аграрна держава, сільське господарство - пріоритетна галузь економіки. Ми часто наголошуємо на цьому. Тому ми повинні завжди пам'ятати, що без селянина немає держави. А село - це глибокі корені культури мови і традицій. Наша мета - багатий селянин і багата держава.
Природа щедро наділила нас землею, розумними і працьовитими людьми. Потрібна ще й сильно спрямована, сконцентрована на досягнення цієї мети політична воля всіх гілок влади. Дякую за увагу.
КОСІВ М. В.:
Шановний голова Верховної Ради, шановні представники Кабінету Міністрів, шановні колеги народні депутати!
Напередодні нинішнього питання порядку денного ми одержали збірник довідкових та аналітичних матеріалів від Кабінету Міністрів. І треба віддати належне вам, шановні представники Кабінету Міністрів, що у підготовці до сьогоднішнього обговорення ці матеріали відіграли позитивну роль. Добре було б, якби це стало взагалі у нас традицією. На самому початку того, що представили для ознайомлення народним депутатам, говориться про те, що Кабінет Міністрів і в цьому році продовжує виконувати урядову програму "Зерно України 2001-2004", яка була схвалена, як ми знаємо, ще у 2000 році.
Судячи із того, що тут можна прочитати, то валовий збір зерна в цьому році передбачається 37 мільйонів тонн. Отже, Олександре Миколайовичу, не зменшується воно у 25 відсотків, як ви сказали, а значно менше, ну цифра така тут стоїть у всякому разі. Але справа знову ж таки, як говорив у відповіді на ваше і на моє питання міністр агропромислової політики, справа не лише в тому, щоби виростити зерно. Я пам'ятаю, що ще 17 жовтня 1990 року, це 12 років тому, у цьому залі ми прийняли і на сьогоднішній день актуальний Закон "Про пріоритетний розвиток села і агропромислового виробництва в народному господарстві". Жодне положення нормативне цього Закону на сьогодні не виконується і не забезпечене іншими нормативними актами, тому що, не пам'ятаю вже там яка стаття, здається, 10-а, але не важно, передбачалося створити законодавство про паритетність цін сільськогосподарського виробництва і агропромислового виробництва. Воно виконується? Звичайно, не виконується і це основна біда сьогоднішнього виробника.
Ми вже тоді говорили про створення ринку сільськогосподарської продукції. Він і сьогодні не створений.
Отже, на кінець, я знаєте що хочу сказати, тут і в постанові, якій пропонується від імені Комітету Верховної Ради, і в тому, що пропонує Міністерство агропромислової політики, передбачено вийти на ряд законодавчих актів.
Отже, шановний пане міністре, та було б просто прекрасно і була б реальна користь від таких обговорень, якби ви зібрали всі оці невирішені питання в одне і запропонували нам не отаке, знаєте, бідкання навколо оцього питання, а прийняття конкретного комплексу законів, які би раз і назавжди врегулювали те питання, яке нас із вами цікавить. Дякую.
РАХАНСЬКИЙ А. В.:
Шановні колеги, ми розглядаємо сьогодні питання, стратегічно важливе для нашої держави. Кожен рік в цей час ми перетворюємо жнива, радість збирання врожаю на імітацію допомоги селянину. В селі на цей час відбуваються великі зміни, пов'язані з реформуванням сільського господарства. І тому воно як ніколи потребує до себе уваги.
На жаль, ситуація на селі сьогодні важка. Я щойно приїхав із виборчого округу, де приймав участь в роботі сесії районної ради Сарського району, побував на жнивах в ряді господарств району. Одне з них - ЧПС "Дружба", керівник Гаврюшенко. Господарство має 4 тисячі гектарів землі, із них 2 тисячі гектарів під зерновими. На дощі, ви знаєте, в Криму надія не велика. Мабуть, для цього був побудований Північно-кримський канал. І на поливних землях збирали тут добрі врожаї. На запитання: "Що ж трапилося, що пшеничка на поливних землях дала всього до 20 центнерів з гектара?" -селяни зі сльозами на очах відповідають: "Запитайте в тих, хто відключив електроенергію саме в травні, коли потрібно було зрошувати поля".
Давайте підрахуємо, що ж заробить селянин з 1 гектара землі при такій врожайності. Розрахувавшись за все і вся, селянину залишиться 300 - 350 кілограмів зерна. Чи доживе господарство до слідуючих жнив і чи буде бажання у селянина вирощувати зернові при таких заробітках?!
Безумовно, що уборка врожаю - відповідальна пора. Але врожай залежить не лише від зусиль під час його збирання. Існує багато факторів, які повсякденно потрібно вирішувати. Головним з них є людський фактор.
На сьогодні вкрай незадовільно залишається соціально-побутова, комунальна сфера, яка передана у відання сільських рад без відповідної бази, техніки, капітальних вкладень. А задекларовані у бюджеті держави на поточний рік на ці цілі кошти, як сказав міністр, до цього часу не виділяються. І це ставить новостворені сільські комунгоспи на грань вимирання.
Повільно проводиться водозабезпечення та газифікація сіл. Наприклад, у 80 селах Царського району мого округу працюють лише свердловини глибиною 150-200 метрів, довжина водоводів складає понад 1000 кілометрів. Всі вони прийшли у негідність і ніким не ремонтуються. Із передбачених бюджетом на 2002 рік коштів у сумі мільйон 300 тисяч гривень для газифікації сіл, районів державним казначейством не виділено ні копійки. І це не дивлячись на три доручення прем'єра прискорити фінансування цих об'єктів.
Вважаю, що подібна ситуація і в багатьох інших районах. Тому пройде небагато часу, і до цих проблем села приєднається найважливіша проблема: нестача людських ресурсів. Цей процес уже іде. І його потрібно призупинити, щоб не було нам запізно. Дякую за увагу.
ПАРУБОК О. Н.:
Шановний головуючий, шановні депутати і запрошені.
Сьогодні дуже важливе, можна сказати, доленосне питання внесено у порядок денний Дня уряду, а саме: про стан підготовки до збирання врожаю 2002 року.
Намагання включити до порядку денного цього питання мене і моїх товаришів по фракції спонукало три взаємні негативні тенденції в агропромисловому комплексі.
Шановні колеги народні депутати! Шановні члени уряду! Будьмо відверті, нашими селянами, сільгоспорганами, всіма гілками влади і в центрі, і на місцях зроблено в цих умовах все можливе, щоб отримати вагомий врожай головного продовольчого ресурсу держави - зерна. І цей врожай сьогодні є. І він такий же пристойний, як і в минулому році. Продовольча безпека держави, безумовно, буде забезпечена. Скажу більше, перехідні залишки зерна минулого року майже забезпечують річну потребу країни в хлібові. Можна було б і порадіти. Але до райдужних настроїв дуже і дуже далеко. І головне не тільки в тому, що зернозбиральна техніка в критичному стані, не тільки в тому, що як завжди напередодні жнив подорожчало пальне. Це, дійсно, значні негативні фактори, що суттєво вплинуть на збиральний комплекс. Найбільш складна проблема в іншому - як вигідно і виробнику, і споживачу реалізувати вирощене. Ринок зерна поки що стоїть. Ціни сприятливої немає. Грошей в аграріїв - нуль. А не за горами складний і затратний осінній комплекс. Через півтора місяці нова посівна. Треба також віддати кредити, розрахуватися з людьми за паї.
Зверніть увагу, продаватися буде близько 14 мільйонів тонн зерна, а вирощено його продовольчого значно більше. Продаватися буде протягом 12 місяців, не одномоментно, а гроші потрібні сьогодні. Результат цих простих підрахунків відомий: пропозиція значно перевищить попит уже найближчими тижнями, а значить можна очікувати обвалу цін, що і було в минулому році. А це означає несприятливу економіку зернового господарства для селян, а вони на зерно, до речі, тільки й очікують.
Лунають голоси гарячих голів суттєво скоротити посівні площі під зерном якраз до рівня потреби держави, це, по суті, вдвічі. А земля-то вся розпайована. Збільшувати площі за рахунок соняшнику чи цукрового буряку і неадекватно, а то й технологічно сьогодні неможливо. Ні, Україна була, є і буде саме зерновою державою. Єдина умова: зерновим питанням в аграрній Україні повинні опікуватись не одні лише селяни та галузеве Міністерство. Посудіть самі. Експортуємо близько 7 мільйонів тонн, а маємо ресурси вдвічі більші. Що стримує? Портове господарство може перепустити лише не більше 6 мільйонів тонн. То чиє це питання? А кому продаємо? Кому можемо продати вдвічі більшу кількість українського зерна? Хто цим буде опікуватися? Це не простий зовнішній ринок, інтегруватися в який навіть з таким товаром, як хліб, надзвичайно тяжко. Мабуть, своє вагоме слово тут можуть і повинні сказати наші дипломати, бо саме на економізацію їх діяльності свого часу наголошував і Президент.
Далі. Чому у нас такі дорогі послуги на експорті? Вони значно вищі, ніж у дорогій Європі. Фермеру в Євросоюзі від експорту припадає 80 відсотків грошових надходжень, не рахуючи колосальних дотацій, наш селянин половину змушений віддати за посередницькі послуги. А посредник-то кто? На жаль, українське зерно експортує іноземний трейдер, може тому і бідні. Не по своїм можливостям закупляють обсяги зерна Держрезерв та ДАК "Хліб України".
На завершення підкреслю, на чолі аграрної сфери в державі висококваліфіковані професіонали, і це сьогоднішній звіт і заслуховування свідчить. Вони чітко розуміються на сучасних тенденціях аграрного ринку, їм під силу вирішення цих і ряду інших проблем, про які вже сказано і буде ще наголошено, але вирішувати треба негайно, бо завтра буде пізно. Дякую.
МЕЛЬНИЧУК М. В.:
Шановні колеги! Шановний Сергію Миколайовичу! Фракція Соціалістичної партії України попереджала суспільство неодноразово про відсутність логіки у вчинках і намірах творців аграрної реформи, яка триває вже другий десяток років. Так званє реформування аграрного сектору економіки обернулось для українського села жорстокою кризою і відкинуло Україну до середньовіччя.
Щоб не бути голословним, буду більш конкретним. На протязі останніх десяти днів побував у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях. Більше 65 відсотків господарств не мають реальної можливості закінчити збирання ранніх зернових культур. Про стан справ на селі було відомо Кабінету Міністрів. Особливо про стрибок цін на пальне. Були з цього приводу і заяви. Але віз і понині там.
Більш чудової інформації, аніж я прочитав сьогодні в довідці, яку нам підготували -"Про стан підготовки до збирання врожаю", тим більше, коли знаєш яка ситуація на місці, я не зустрічав. Працюючи більше 30 років в сільському господарстві я реально бачу інше, і це видно з довідки, тому що її готували ті, які, принаймні, при заміні міністра залишаються готувати довідки десятки років. Вони, мабуть, взяли цю довідку десь 15 років назад, коли у нас, дійсно, і пар було, і все.
Питання стоїть в чому. Де все-таки формування регіональних продовольчих ресурсів? На місцях їх немає, тому що немає коштів. Що таке 3 млн. тонн заставної закупівлі? Це зашморог, який затягує держава на шиї селянина. Бо закуповують по 20-25 копійок зерно за кілограм, не знаючи коли воно буде реалізовано. Та і для цього ще ресурсів немає. Згідно технічних можливостей ми можемо зібрати в Україні хліб за 2,5 місяці, і це є реалії.
Щодо створення агрофірм чи створення агродомів, оптово-продовольчих ринків, то це для тих, хто хоче скуповувати у селян зерно.
Питання стоїть про інше: де ж все-таки держава? Отут би привести казку про мужичка з ведмедем. Але мужичок був розумним, а ведмідь зараз на боці держави, зробити з селянина нічого.
Шановні, на Півдні склалась ситуація дуже скрутна, взято багато кредитів. Треба думати Кабінету Міністрів про те, як повернути або реструктуризувати ці кредити, борги, тому що є тут форс-мажорні обставини.
Скажіть, будь ласка, чи не є сьогодні іграшковим питання для вирішення довгострокового кредитування сільгоспвиробників? Державне замовлення. Чого боїмося державного замовлення? В своїх же людей треба закуповувати зерно. А ми весь час топчемося і говоримо, що аграрний сектор, аграрний сектор! Я бачу, скільки депутатів того і скільки представників аграріїв присутньо в залі. Думаю, що нам вдасться ситуацію змінити, якщо будемо принциповими в наших діях. Дякую за увагу.
ГУБСЬКИЙ Б. В.:
Шановний Геннадій Андрійович, шановні колеги, справді, проблему, яку ми обговорюємо, вона є традиційна. І традиційно ми, як кажуть, зволікаємо з прийняттям своєчасних і ефективних заходів в підготовці збирання врожаю.
Ну, перший аспект, це, звичайно ж, техніка. Склалась катастрофічна ситуація з забезпеченням сільського господарства технікою. Звичайно, сільгоспмашинобудування налагодило випуск комбайнів, ми сьогодні слухали, більш, ніж 120 найменувань, в тому числі зернозбиральних. Але з моєї точки зору і з точки зору нашої депутатської групи це все-таки краплина в морі, і ці заходи не об'єднані в єдину таку, суцільну, нормальну державну програму.
Адже реалізація реформування сільського господарства, яка була закладена відповідним Указом Президента, якраз і передбачала розробку максимально конкретних урядових програм. Тому, з нашої точку зору, сьогодні потрібно ініціювати і створити відповідну урядову програму, виділивши на неї коштів в Державному бюджеті на наступний рік, яка б забезпечила створення відповідної і необхідної сучасної української техніки.
Друге питання - це забезпечення кредитування сільського господарства, зокрема, на закупівлю техніки. Адже ми прекрасно розуміємо, що ті кредитні ставки, які навіть частково компенсуються Національним банком, вони не дають можливості сільгоспвиробнику купити техніку.
І ми прекрасно розуміємо, що навіть та інформація, яку ми сьогодні отримали, - це краплина в морі. Частково це, може, тому, що передбачені і видані комерційними банками кредити - це вирішують не більш ніж 5-10 відсотків проблем як із закупівлі техніки, так і фінансування врожаю. І тому це питання треба вирішувати комплексно. З однієї сторони, знизити кредитні ставки до прийнятного рівня, а з другої, закладати в бюджеті кошти на повну, підкреслюю, компенсацію кредитних ставок для сільськогосподарських виробників. І тоді виробник буде мати кошти для закупівлі техніки на 5 - 7 років.
Пільгове кредитування, звичайно, в зв'язку з недостатністю коштів для компенсування відсотків має не тільки вибірковий характер, а це ще і ускладнений характер для отримання кредиту. І це робить ще й процес отримання кредиту непрозорим, від чого страждають виробники, страждаємо ми з вами, страждають люди, які нас обрали.
І наступне, дуже важливе - це потрібно створити нарешті цивілізований ринок сільськогосподарської продукції, зокрема зерна. Ми вже дуже багато років про це говоримо. Були відповідні укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, прийняли ми Закон про ринок зерна. Що мається на увазі: це створення інтервенційного фонду державного не на словах, а реально, в який закласти кошти бюджетні. І ми тоді не будемо мати ситуацію, як в минулому році, коли виробили врожаю 40 мільйонів тонн, ціна впала вдвічі - і всі сільськогосподарські виробники втратили гроші. Хіба це нормальна ситуація? Як в усіх цивілізованих країнах, потрібно закласти кошти бюджетні для інтервенційного фонду, надлишки викуповувати зерна, а якщо є недовиробництво - продавати. Ну, це аксіома, яка існує в усьому світі. Чому ми цього не робимо? Я абсолютно впевнений, що при розробці бюджету на наступний рік це буде одним з ключових питань, вирішивши яке, ми зможемо виборцям нашим сказати, що питання одне з ключових, а саме - підтримка сільськогосподарського виробника, вона вирішена. Дякую за увагу.
СВЯТАШ Д. В.:
Шановні народні депутати, сільськогосподарське виробництво становить близько третини ВВП України. Воно має дуже вигідне для аграрного виробництва як географічне положення, так і грунти. Недарма в Паризькій палаті мір та ваг український чорнозем зберігається як еталон грунту. Земля, по якій ходять українці, варта близько 300 трильонів доларів США.
За останні два роки у сільському господарстві відбулися позитивні структурні зміни. Замість 11 тисяч колгоспів та радгоспів з'явилося більше 6 тисяч фермерських приватних та приватно-орендних підприємств. Прийняття Земельного кодексу стало важливою віхою на шляху реформування аграрного сектору.
Разом з тим, у жодній іншій сфері України немає таких багатих природних ресурсів і таких нерозвинених технологій, як виробничих, так і ринкових, як у сільському господарстві. Політика самозабезпечення, значні борги у зовнішньо-внутрішній торгівлі разом з втручанням уряду в агробізнес та відсутність ринкових інституцій призвели до стагнації сектору. Продуктивність праці у цій галузі у двічі нижче, ніж 10 років тому. За виробництвом зерна на душу населення Україна поступається не лише розвиненим європейським країнам, а й Болгарії, Польщі, Румунії та Угорщини. Виробництво м'яса на душу населення за 10 років скоротилося більше, ніж у тричі, і становить один з найнижчих показників у Європі.
Особливої гостроти набула проблема технічного оснащення АПК. Про яку якість збирання врожаю може іти мова, якщо парк зернозбиральної техніки складає лише половину потреби господарств, з них 70 відсотків - це техніка застарілих зразків.
Стрімко падає рівень життя на селі. Причому відбувається це значно швидше, ніж у містах. Середньомісячна зарплата у сільському господарстві становить лише половину від середньої по народному господарству. Соціальна сфера фактично занедбана, її становище дедалі погіршується, оскільки багато соціальних об'єктів перебуває на балансі збиткових підприємств.
Прогалини у нормативно-правовій базі створюють передумови для поширення тіньової економіки та криміналізації економічної діяльності на селі. Зараз у тіні агропромислового комплексу обертається понад 8 мільярдів гривень, у той час як у паливно-енергетичному комплексі ця цифра не перевищує 5 мільярдів гривень. Розвиток аграрної реформи супроводжується значними структурними перекосами. Так, перевага у розвитку надана лише окремим високорентабельним галузям рослинництва. А такі галузі, як льонарство, виробництво цукрового буряку, перебувають у глибокому занепаді.
Аграрній реформі необхідно надати комплексного характеру, забезпечення пріоритету соціалізації і екологізації. Пріоритетним напрямком розвитку аграрників є формування великих корпоративних інтегрованих форм сільхозгосподарського виробництва і агробізнесу. На цій основі у перспективі може бути сформований в промислово-фінансові групи за участю сільськогосподарських підприємств.
Водночас необхідно підтримувати процес комерціалізації малих і середніх господарств, перетворення їх у сімейні ферми з орієнтацією на ринок з підґрунтям для формування на селі стабільного середнього класу. З цією метою слід прийняти закон про підтримку малих форм сільсьгосподарського виробництва.
Для стимулювання інвестицій в АПК слід запровадити на 5 років нульову ставку ПДВ на товари інвестиційного призначення для потреб АПК за умов їх освоєння у виробництво в нормативні терміни, передбачені чинними в Україні нормами або укладеними контрактами.
Члени депутатської групи "Демократичні ініціативи" переконані, що термінове вжиття цих заходів допоможе стабілізувати ситуацію в галузі та забезпечить позитивні наслідки здійснення ринкових реформ.
Дякую за увагу.
СЕМЕНЮК В. П.:
Шановні колеги! Як відомо, врожай необхідно не тільки виростити і зібрати, але і забезпечити його зберігання та переробку. Чи ми можемо сподіватися, що вирощений такою важкою працею селян врожай не буде втрачений через відсутність належних умов для його зберігання та переробку.
За даними органів приватизації, реформування власності об'єктів агропромислового комплексу майже завершилася. Нині в Україні йде наступний за приватизацією процес -процес банкрутства переробних підприємств. Майже щодня в газетах "Голос України", "Урядовий кур'єр" публікуються оголошення про порушення справи про банкрутство. Я не буду їх переліковувати, ви їх самі бачите. Тільки протягом останнього тижня до Контрольної комісії з питань приватизації звернулися трудові колективи багатьох збанкрутілих цукрових заводів, м'ясокомбінатів.
Як інформують трудові колективи, під час процедури банкрутства на підприємствах мають місце ознаки злочинних дій. Майно цих підприємств розпродається за безцінь, а обладнання вивозиться на металобрухт. В державі існує агентство з питань банкрутства, прокуратура, але нам невідомо жодного випадку порушення справи за ознаками фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства. Дуже прикро про це сьогодні мені особливо говорити.
Звичайно, враховуючи, що площа посівів цукрових буряків зменшилася в порівнянні з 1990 роком майже вдвічі, а валовий збір майже втричі. Цукрові заводи приречені на банкрутство. Але в Україні має бути програма продовольчого забезпечення держави - програма ефективного використання наявного виробничого потенціалу. На жаль, цього сьогодні немає.
Виробництво цукру в порівнянні з 1990 роком зменшилося, шановні товариші, в 3,5 рази.
Невже Кабінет Міністрів і далі буде байдуже спостерігати за повальним банкрутством цукрових заводів? Якщо уряд наш декларує відродження буряківництва, то виникає звичайно питання - що буде робити уряд, якщо не буде переробних галузей?
Сьогодні у країні із 195 цукрових заводів 192 приватизовані. З них 95 заводів - в процесі банкрутства. У тому числі, 44 заводи вже визначено як банкрути. Крім того, порушені сьогодні справи по хлібокомбінатах, по 3-х елеваторах, які вже визнані банкрутами, я не буду їх називати. Це і Білоцерківський, і Снігурівський, і Дунаєвецький, і Запорізький 1. Це ті питання, які сьогодні уже треба зараз в даний час розглядати.
Враховуючи такий стан справ, пропонуємо:
1. Здійснити інвентаризацію фінансового стану підприємств агропромислового комплексу та скласти перелік тих підприємств, щодо яких необхідно прийняти рішення про їх санацію.
2. Здійснюючи інвентаризацію фінансового стану, проаналізувати, як виконують свої інвестиційні зобов'язання ті інвестори, які приймали участь в процесі приватизації.
3. Спрямувати частину коштів, отриманих від приватизації, на санацію підприємств. Якщо державі потрібні переробні галузі, вона повинна думати про механізм санації через відповідне виділення коштів.
І останнє. Виконуючи статтю 21 Закону України "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі", провести реприватизацію тих підприємств, які можуть бути корисними для держави. Не треба говорити, що немає механізму. Закон є, тільки потрібно його виконувати. Дякую.
ТКАЧЕНКО О. М.:
Шановні колеги, безперечно, нам з вами сьогодні соромно перед урядом, що уряд присутній, а депутатів немає. Але питання, яке сьогодні розглядається, питання не сьогоднішнього дня, не питання, що сьогодні зберемо врожай чи не зберемо. Зберемо! Інша справа - який і в які строки, і як ним держава розпорядиться. Ми з вами зуміли, я задавав запитання Сергію Миколайовичу, як треба не любити державу, не любити свій український народ, щоби могутню аграрну державу перетворити у мілкотоварну, хуторську.
І сьогодні колега тут виступав переді мною і каже: з 12 тисяч 642 великих господарств сьогодні сказано, зроблено понад 60 тисяч. Куди ж ми йдемо, у яку Європу? Ми йдемо у Південну Америку!
Тому, шановні друзі, держава наша і сьогодні, і завтра, і в майбутньому буде приростать лише агропромсловим комплексом, як Росія приростає Сибіром. І це повинні всі знати.
І коли я сказав у репліці, що сьогодні, коли розглядалося питання про імпічмент Президента, я думаю, 90 процентів депутатів покривили душею. Лише за розвал агропромислового комплексу потрібно недовіру Президенту виявлять, є закон чи немає закону? Уряд не винен в цьому, уряд уже 9-ий чи 6-ий, різниці в цьому немає. Для того, щоби галузь будь-яку тримати на плаву, тим паче таку могутню галузь, яка харчує людей, нам потрібно два питання вирішувати. І думаю, що сьогоднішньому уряду, який працює, і тут присутній заступник голови Кабінету Міністрів Леонід Петрович, людина того часу, людина як продукт, і міністр, який знає, що таке велике товарне виробництво. І сьогодні, знаючи це, вони прекрасно розуміють, що один Косів виступив з цієї трибуни і розумно сказав, що була розроблена наукова програма пріоритетного розвитку села. Мені не зрозуміло, чому не розуміє керівництво держави, яке взялось керувати, не розуміючи, чим керують.
І останнє. Я, шановні друзі, думаю, що ви зі мною погодитеся, ми не дорікаємо сьогодні уряд чи керівництво агропромислового комплексу, вони люди нові і безсильні, але вони повинні внести пропозиції по двох питаннях. Перше питання: державне замовлення і монополія держави на хліб. І друге питання: простий, але до повної потреби кредит під 3-5 процентів. І ні міністру, ні зампреду ніяких більш вказівок не потрібно. Запрацює і агропромисловий комплекс і всі ті, хто його оточує і обслуговує. Агропромисловий комплекс сьогодні - це 60 процентів валового внутрішнього продукту. Сьогодні у нас держава агропромислова, не промислово-аграрна, а агропромислова і, на жаль, керівництво держави, мабуть, цього не знає, забули.
Тому, шановні друзі, я думаю, те, що сказав Косів, потрібно, Леоніде Петровичу, Сергію Миколайовичу, стряхніть пил із Закону про пріоритетний розвиток села, доопрацюйте і внесіть його в цей зал. Я вам скажу, ви будете тими творцями і зупините ту розруху, яку робить нинішнє керівництво. Пройде ще небагато часу, може півроку, може рік, хай півтора, у нас буде нове керівництво в державі. Я вірю, що ми змінимо курс і змінимо курс не виробничих відносин, а курс розвитку держави. А які виробничі відносини будуть у цій державі, це ми з вами чи ті, хто прийде після нас, будуть вирішувати. Спасибі. (Оплески).
РИЖУК С. М.:
Дякую. Вельмишановні народні депутати, ми вдячні вам і за те, що і в повістку дня було включене це питання, і за сьогоднішній конструктивний розгляд. Я щиро, відверто кажу, що поставлені вами питання, критичні зауваження, вони в абсолютній більшості співзвучні із нашими і тривогами, і хвилювання, і ми працюємо над їх розробкою і вдосконаленням. І спасибі, що сьогодні це питання розглянуто значно ширше, ніж поставлено в порядку денному "Про підготовку до жнив". Жнива йдуть, справді, як і Олександр Миколайович сказав, ми обов'язково хліб зберемо і постараємось зробити без значних втрат, якщо не можна сьогодні зовсім без втрат зробити.
Шановні народні депутати, одним з найважливіших питань комплексу робіт по збиранню врожаю стало питання технічного забезпечення. Практично всі виступаючі звертали на це увагу. Саме ця проблема червоною рискою проходить через проект Постанови Верховної Ради України, який підготував профільний Комітет.
Пропонується визнати діяльність уряду по забезпеченню і підготовці до збирання врожаю цього року такою, що не в певній мірі відповідає вимогам Закону України "Щодо розвитку агропромислового комплексу". І в зв'язку з цим Комітет Верховної Ради України пропонує терміново Уряду здійснити конкретні заходи щодо повного забезпечення селян нафтопродуктами та стабілізації цін на них.
Також до 1 серпня цього року профінансувати всі статті видатків, що передбачені у Державному бюджеті на цей рік для агропромислового комплексу.
Пропонується крім цього внести на розгляд Верховної Ради України ряд необхідних законопроектів. Також передбачено інші організаційні та практичні заходи.
Голосування з цього питання відбудеться у четвер.
Обсудить в форуме